Розвиток освіти в селі у давніші часи завжди був справою церкви. Саме священики ще у XVIII ст засновували школи-дяківки у галиць­ких селах. Коли така перша школа виникла в Розвадові зараз сказати важко. Найбільш імовірно, що вона організовувалась тут кілька разів: засновувалась, занепадала, знову відновлювалась і тд. Наприкінці 1815 року парохи отримали розпорядження консисторії про потребу заснування парафіяльних шкіл. У тих місцевостях, де вже були такі школи парохи агітувати громади та домінії до збільшення платні вчителям, а також підшукувати людей, здібних до вчительської праці. Губерніальна влада також наказувала, щоб було організоване повторювальна навчання дітей, які закінчили школи, у святкові та недільні дні у післяобідній час. щоб діти не забували вивченого в школі матеріалу. Саме у цей час (до 1820 року) громада збудувала в селі шкіль­ний будинок. Влітку 1820 року краєва влада наказувала, щоб вчителі не примушували учнів ходити до школи в час жнив. Восени того рокугуберніальна влада наказала деканам перевіряти на­ціональні школи не раз в рік, як було до того, а раз в півріччя. В листопаді вчителям було дозволено мати індивідуальні заняття з уч­нями, які погано вчаться, але проводити їх з відома директора. У травні 1821 губерніальна влада вимагала від священиків, як опікунів шкіл, подати річні звіти в яких чітко зазначити, скільки дітей в селі мали ходити до школи скільки реально ходили, скільки вміє добре читати. В грудні 1821 року для парафіяльної молоді була видана книжка "Чин утренний і вечерний" (ціна 14 кр). Кожен парох мав повідомити церковній владі скільки таких книжок потрібно прис­лати в парафію зі Львова. Весною 1822 року цісар звільнив від поштових оплат листування в шкільних справах. Консис­торія обіжними листами повідомляла парафії про пустуючі місця вчи­телів в різних місцях Галичини. 5 червня 1822 року цісар наказав, щоб у школах Галичини між святом Різдва та Новим роком було лиш 2 святкові дні: Різдва та св. Степана, а канікули щоб тривали від 16 липня до 31 серпня. У 1824 році консисторія наказува­ла священикам наглядали, щоб діти не занедбували повторювального навчання після закінчення школи та подавати детальні звіти про діяль­ність шкіл, в яких зазначати, що діти вміють по-українськи, по-польськи та по-німецьки.

     У 1832 році в селі вже працювала парафіяльна школа. При перевірці парафії 18 липня 1832 року дяк Іван Стручинський подав список своїх 14 учнів, які навчались протягом цього року. Серед них не було жодної дівчини, а вік учнів коливався від 8 до 13 років. Вони вміли читати, а Степан та Михайло Гірники - співати з церковної книги "Ірмологіон". Великих успіхів учні не могли досягну­ти, бо двір графа Скарбка не дав ні одного патика на опалення школи, і дяк мусив вчити дітей по селянських хатах.

    Відомо, що влітку 1855 року митрополича консисторія цікавилась як йде справа із заснуванням впорядкованої тривіальної школи в Роз­вадові . Тривіальна школа була кроком вперед порівняно з парафіяльною школою, бо в ній навчали читати, писати та рахувати, а час навчання був розтягнутий на 6 років (теоретично).

    А справа ця йшла досить повільно, бо тільки 3 вересня 1860 року громада декларувала свої наміри стосовно нової школи. Фундаційний акт школи був ухвалений на засіданні громадської ради 4 червня 1861 року. Засновуючи тривіальну школу, громада зобов'язалась купити площу для будівництва шкільного будинку та невеликий город для школи, збудувати школу та покрити її соломою. В школі мала бути кімната для занять, дві кімнати з кухнею для вчителя, а також окремо дровітня. Будинок мав бути готовий та оснащений до 1 вересня 1862 року. Гро­мада зобов'язувалась огородити школу, давати дрова для опалення та почергово давати сторожа. Грошовий оклад вчителеві був визначений на 200 зр в рік. Якби фундація Скарбка відмовилась давати дрова для школи, то громада зобов'язувалась доставляти щорічно 6 сягів дров. При цьому на вчителя покладався обов'язок навчати дітей основ бджіль­ництва та садівництва. Від імені громади акт підписали уповноважені в шкільних справах Іван Андрухів та Антін Грицків. Війт Ми­хайло Сколоздра зобов'язався від себе платити вчителеві щорічно 2 зол(поки буде на цій посаді), а о. Любінецький - відповідно 4 зол.

     24 серпня 1861 року тут була заснована тривіальна школа. Вчите­леві було визначено 2 морги поля під город, річний оклад 200 зр та 6 сягів дров для опалу школи. Від 1866 року навчав у ній дяк Федір Фединський. У 1867 році замість зобов'язаних до навчання 77 хлопців та 101 дівчини, відвідували заняття тільки 70 хлопців та 65 дівчат.

    Просторий шкільний будинок був збудований 1865 року. В ньому була кімната для вчителя та кімната для громадських зборів.

    У 1865 році село зібрало 6 зр на львівську вчительську семінарію, отже селяни добре розуміли важливість освіти . На по­чатку 1868 року розвадівські селяни послали у Відень послові Гушалевичу протест проти шовіністичного шкільного закону в Галичині, за яким вводилась польська мова викладання у школах як краєва.

    Від вересня 1869 року в селі почав вчителювати 30-річний Іван Підгородецький. Він був старанний і протягом кількох років отримав від краєвої шкільної ради кілька подяк та грошових нагород.

     З осені 1874 року школа отримала статус етатової, а річний дохід вчителя був збільшений до 300 зр. На той час шкільний будинок варту­вав 2000 зр. Біля нього знаходилась стаєнка та дровітня, які вартували 200 зр. Шкільний інвентар складався з 16 лавок, стола, 2 крісел, дошки, рахівниці, годинника, 2 образів, глобуса, 3 карт, навчальних книжок та печатки. Разом ці речі коштували 120 зр. Вчитель також мав 2 морги луки та півморга городу. Лука вартувала 100 зр, а прибуток від неї 14 зр. Громада також щорічно давала вчителеві 5 зр на канцелярські витрати та 5 зр на премії кращим учням. Восени 1870 року в школі було 43 учні, а два наступні роки відповідно 49 та 50 учнів. Основну масу становили хлопці, а дівчат було в класі від 4 до 7. Ходили до школи далеко не всі діти. У 1874 році в громаді, яка мала 1500 мешканців було150 дітей шкільного віку (від 6 до 12 років). Серед них було 100 хлоп­ців та 50 дівчат.

      У вересні 1875 року сільський виборець Іван Лукомський передав 20 зр зібраних в селі, на користь гуртожитку для бідних українських студентів при "Народному домі" у Львові. Цим був роздратований жидачівський повітовий староста Голинський.

      Кількість дітей в селі постійно зростала і одному вчителеві дедалі важче було справлятися з великою кількістю учнів. Тому з 1889 року в школі появився ще один вчитель. Восени 1890 року ходили на заняття 178 учнів, у два наступні роки відповідно 193 та 204 учні. На прохання громади від вересня 1893 року школа отримала статус двок­ласної, її утримання майже повністю лягало на плечі селян. Двір фі­нансував їй тільки на 17%. До 1894 року громадська рада сама збирала в селян гроші на платню вчителеві і мала з цим інколи проблеми, бо не всі мали з вчителем добрі стосунки та дітей шкільного віку. Того року громада вирішила, щоб гроші на вчителя селяни платили централізова­но у вигляді 7% додатку до оплачуваного кожним податку.

      У 1909 році бюджет школи становив 452 корони (100 було приз­начено на утримання будинку, 40- на інвентар, 207 на опалення, 90 на оплату сторожа, 15 на оплату священикові за уроки релігії).

      Перед І світовою війною директором школи був поставлений М.Рих­вицький, який повів боротьбу з москвофільством і заснував у селі гур­ток товариства "Сільський господар".

      У 1913 році школа була 2-класною, але працювали у ній 4 вчите­лів. У 1914 році у ній навчався 321 учень. Від 1 жовтня 1924 року школа отримала статус 4-класної. У 1930 році 4 осіб з села навчались у гімназіях. У 1935 році в 6-класній школі було 320 учнів.

      Директора школи В.Сподаря та Миколу Саварина замордували енкаведисти влітку 1941 року в Миколаєві.

      Варто зазначити, що в Розвадові народився 1890 року гімназійний професор д-р Дмитро Проців.

 Джерело: http://my-rozvadiv.ucoz.ua/publ/3-1-0-27

у 2015 році школа святкувала 55 років із дня відкриття нового приміщення.